Увійду в дім Твій і поклонюся храмові святому Твоєму
в страсі перед Тобою
(Божественна Літургія святого Івана Золотоустого)
Дорогі у Христі брати і сестри!
27 жовтня 2002 року у м. Києві було освячено наріжний камінь Патріаршого собору Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви. Від того моменту розпочався процес зведення храму і резиденції, які творитимуть Патріарший центр Української Греко–Католицької Церкви у столиці України.
Сьогодні, як засвідчують фахівці, вже виконано 2/3 від всього об’єму робіт будівництва храму. Так зокрема за ці роки зведено стіни, встановлено п’ять куполів, освячено їхні хрести. Також вже встановлено на своєму місці хрест центрального купола. Крім цього було вибудовано цокольний (нульовий) поверх майбутньої патріаршої резиденції зі всіма необхідними комунікаціями. У ці дні ведуться роботи із монтування металевого каркасу центрального склепіння храму.
Будівельна організація якісно і сумлінно виконує весь комплекс робіт. У цьому переконуються численні гості, які прибувають з усіх кінців світу, щоб відвідати будову, що є видимим символом єдності нашої Церкви. Ми розуміємо, що це здобуто завдяки щедрим пожертвам і безнастанним молитвам вірних УГКЦ в Україні та за її межами. За це бажаємо зложити сердечну подяку.
Дорогі брати і сестри! Будова храмів не є виключно земною, матеріальною справою чи певного роду підприємством для виключно людської користі. Це правда, що храм – твір людських рук, але зводять його на Божу славу і на духовне добро Божого люду. Тому без Божої допомоги та нашої молитви він нездійснимий, «бо всяке добре давання і всякий звершений дар з висоти є, що сходить від тебе Отця світла» (Літургія святого Івана Золотоустого).
Хочу звернути Вашу ласкаву увагу на те, що будівництво Патріаршого центру Української Греко-Католицької Церкви у Києві – це соборна справа всієї спільноти вірних нашої Церкви, оскільки він будується виключно за їхні пожертви і ми свідомо не приймаємо пожертв від державних структур чи партій. Без сумніву, це викликає здивування, що увесь тягар фінансової відповідальності ми поклали на самих себе. Але пояснення цьому просте: бажаємо зберегти нашу Церкву повністю вільною від будь-яких зобов’язань, що в критичних моментах могли б зробити її невірною своєму покликанню.
Богу дякувати – будівельні роботи продовжуються. І ось ми вступили у завершальну стадію будівництва, котре без Божого благословення та Вашої посильної участі не зможемо здійснити. Тому прохаю Вас не переставати молитися та складати свої пожертви. І так довершимо це богоугодне діло.
Запевняю, що кожного тижня одну Божественну Літургію посвячую у наміренні жертводавців та всіх, хто вболіває за нашу спільну справу. Це скромний початок тих молитов, які повсякчасно будуть підноситися до Бога у храмі Христового Воскресіння у наміренні всіх «доброчинців святого храму цього» (Літургія святого Івана Золотоустого) і за всю нашу Церкву, коли собор буде освячений та відкритий для людей.
+ Любомир
Київ, 16 грудня 2005 року