В архикатедральному соборі Святого Юра відбулася поминальна Архиєрейська Літургія за новопреставленим о. Василем Поточняком. Очолив Літургію владика Йосиф (Мілян), голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Із ним співслужили: владика Венедикт (Алексійчук), Єпископ-помічник Львівський УГКЦ, та владика Ярослав (Приріз), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ.
Попрощатися з о. Василем до собору Святого Юра прийшло багато священиків, представників монаших спільнот, кілька сотень мирян, зокрема учасники щорічної Міжнародної прощі мігрантів та їхніх родин із Самбора до Зарваниці, яку започаткував о. Василь Поточняк.
У своїй проповіді владика Йосиф відзначив, що о. Василь був креативний місіонер, ревний душпастир, який з великою любов’ю і відповідальністю ставився до своїх священичих обов’язків. “Ми стоїмо над домовиною отця Василя. Упродовж цих восьми днів було сказано багато про цього ревного, люблячого Бога, свою Церкву, свій народ священика. Він любив своїх батьків і свою рідну Турківщину. Він був сином цієї землі, цього народу і з гордістю говорив про це”, – зазначив єпископ.
Голова ПМВ розповів, що о. Василь пожертвував наукою заради пошуку і об’єднання в громади українців греко-католиків на теренах Італії: “Його докторські студії відійшли на другий план, тому що Церква потребувала координатора. І він їздив з міста до міста в Італії і допомагав створювати наші громади. Наука була відкинута назавжди”.
“Він любив Церкву, яка була розкидала по світах. Його власна родина теж розкидана по світах колишнього Радянського союзу. Він тужив за єдністю рідних і міг послужити тим, які були розкидані по країнах Європи, щоб об’єднати бодай їх в єдину спільноту, єдину родину, яка називається Церква, служачи у Пасторально-міграційному відділі”, – сказав єпископ.
Владика Йосиф відзначив, що о. Василь Поточняк був справді сильною особою, ніколи не поділяв людей за будь-якими ознаками, мав гідну священичу позицію і завжди її захищав.
Єпископ зауважив, що отець Василь мав вірних друзів. Владика особливо подякував за підтримку о. Василя Поточняка під час його хвороби владиці-номінанту Теодорові Мартинюку, ігумену Свято-Успенської Унівської лаври, о. Юстину Бойку, Олесю Городецькому і численним мирянам, які денно і нощно молилися за його здоров’я. “Можливо, ця молитва надихала його витримати гідно власну хресну дорогу”, – зазначив голова ПМВ.
“Отець Василь Поточняк любив нас усіх. І нехай книга його життя навчить нас так безкорисливо і так відважно служити Богові, Церкві і нашому народові. Маємо кого наслідувати. Нехай його відхід з цього світу буде для нас відповіддю, що Бог-Отець з любові забрав його у свої обійми”, – відзначив владика Йосиф.
А владика Ярослав Приріз під час проповіді подякував батькам о. Василя Поточняка. “Я хотів би сьогодні насамперед схилити голову перед його батьками – Петром і Анною, і щиро подякувати їм за те, що виховали такого сина, якого посвятили Богові, своєму народові і своїй Церкві. У цей скорботний день хочеться вам побажати надії на воскресіння”, – сказав владика Ярослав.
Єпископ також подякував усім, хто старався у різний спосіб допомогти отцю Василю, коли він “переживав агонію свого страждання”. “Він довго боровся. Від свого покликання і до кінця свого життя вслухався в голос Господа. Особливо захоплює його сила, якою Господь скріплював його в останні дні життя. Якщо ми живемо – то для Господа живемо, якщо вмираємо – то для Господа вмираємо. Чи живемо, чи вмираємо – усе для Господа”, – зазначив єпископ.
Після поминальної Літургії процесія вирушила зі Львова до відпустового Марійського центру в Зарваниці, де і поховали о. Василя Поточняка.